Урологія
Урологія – розділ медицини, що вивчає методи лікування, профілактики та діагностики хвороб нижнього відділу сечовивідної системи; уролог-андролог також лікує захворювання чоловічої статевої сфери. Під час первинного прийому лікар опитує пацієнта та оглядає зовнішні сечостатеві органи, визначає больову чутливість зони промежини, нижньої частини живота та попереку, у чоловіків також досліджується передміхурова залоза; для уточнення діагнозу можуть призначатися лабораторні та апаратні дослідження.
Визначившись із діагнозом, уролог призначає курс лікування та дає пацієнту рекомендації щодо дієти, зміни способу життя, інтимної гігієни та профілактики загострень. Під час повторних візитів лікар контролює ефективність лікування та коригує терапевтичну стратегію, виходячи із динаміки, що спостерігається.
Коли слід звернутися до уролога?
Захворювання урогенітального тракту у гострій фазі супроводжуються хворобливими симптомами, які важко не помітити та небезпечно терпіти. Ігнорування тривожних дзвіночків може призвести до поширення патологічного процесу на нирки та отруєння організму продуктами білкового обміну. Так що не чекайте ускладнень і запишіться на прийом до уролога якнайшвидше, якщо у вас з'явилися ознаки ураження нижніх сечовивідних шляхів:
Які захворювання лікує уролог?
Урологи найчастіше стикаються із запальними захворюваннями органів сечовиділення: цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит, баланопостит, ЗПСШ – типові проблеми великого міста. Нераціональне харчування, малорухливий спосіб життя та низька якість питної води призводять до широкого поширення сечокам'яної хвороби.
Вроджені аномалії сечостатевих органів та хірургічні патології (вуздечка статевого члена, гідроцеле, фімоз, варикоцеле) зустрічаються рідше, але і з ними можна впоратися. Неоплазії мають переважно доброякісний характер; аденома простати – одна з найчастіших скарг чоловіків віком від 50 років. Рідше зустрічаються поліпи, фіброми та папіломи уретри та сечового міхура, атероми мошонки, кісти придатка яєчка. Новоутворення сечового міхура схильні до злоякісного переродження; раннє виявлення пухлини збереже життя пацієнта та зменшить ризик рецидиву.
Діагностика урологічних захворювань
Для діагностики патологій сечовидільної системи одного клінічного огляду, як правило, недостатньо; щоб визначити етіологію захворювання та ступінь поширення процесу, призначають загальний аналіз сечі, УЗД та МРТ сечостатевих органів; при діагностиці урогенітальних інфекцій може знадобитися мікроскопічне дослідження та бакпосів сечі для підбору антибіотиків.
У разі виявлення об'ємного утворення рекомендується зробити МРТ та ендоскопію сечовивідних шляхів з біопсією уражених тканин для уточнення природи неоплазії, локалізації та ступеня поширення пухлинного вогнища. Сучасне ендоскопічне обладнання дозволяє поєднати діагностику з лікувальними процедурами – вилученням уролітів, промиванням сечовивідних шляхів, видаленням доброякісних новоутворень тощо.
Лікування урологічних захворювань
Лікування захворювань сечовивідної системи, як правило, комплексне – прийом протизапальних, антимікробних та гормональних препаратів поєднують із лікувальними інстиляціями та фізіотерапевтичними процедурами. При сечокам'яній хворобі проводиться медикаментозна та апаратна літолітична терапія, призначається дієта, що перешкоджає утворенню уролітів, у тяжких випадках показано бужування уретри та вилучення великих конкрементів хірургічним шляхом.
При гострій затримці сечовипускання хворому надають екстрену допомогу з відновлення відтоку сечі – промивають уретру, проводять катетеризацію сечового міхура. Сечовий катетер необхідно щодня промивати антисептичним розчином; для зняття симптомів уремії призначається інфузійна та детоксикаційна терапія.
Дитячий уролог
Багато чоловічих захворювань, що викликають безплідність, урологічні та сексуальні розлади, розвиваються на тлі анатомічних аномалій, які легко виліковуються у дитинстві. Хлопчика необхідно показати уролог-андролог у віці до року, в 3-4 роки, 6-7 і 14 років, щоб переконатися в нормальному розвитку сечостатевої системи. З хірургічних патологій у дітей часто діагностують гідроцеле, крипторхізм, фімоз та звуження уретри; також слід звернутися до дитячого уролога при травмах статевих органів, після перенесеного паротиту та затримки статевого дозрівання.
Ще одна поширена проблема, про яку не прийнято говорити вголос – енурез, який завдає серйозного емоційного дискомфорту дитині та батькам. Причина нетримання зазвичай пов'язана з; при спільних урологах і психологах нічні конфузи незабаром припиняться.
Як підготуватися до візиту до уролога?
Польське суспільство досить консервативно, багато людей соромляться обговорювати урологічні проблеми навіть із лікарем; від збентеження та розгубленості пацієнт може не повідомити лікаря про деякі симптоми, що мають важливе діагностичне значення. Щоб нічого не забути, заздалегідь складіть список скарг та вкажіть обставини, за яких вони виникають; також не завадить підготувати та записати відповіді на інтимні питання на той випадок, якщо забереться мова.
Якщо ви звертаєтеся до уролога не вперше або страждаєте на будь-яке хронічне захворювання, візьміть із собою всю медичну документацію - історію хвороби, список ліків, що регулярно приймаються, і свіжі результати аналізів і функціональних досліджень. І нарешті, не забудьте прийняти душ і змінити білизну напередодні візиту до клініки, приділіть увагу інтимній гігієні, щоб не відчувати ніяковість при огляді.
Профілактика урологічних захворювань
Для запобігання інфекціям сечовивідних шляхів недостатньо практикувати захищений секс та уникати безладних статевих зв'язків. Запальні процеси в органах сечовиділення часто провокуються посиленим розмноженням опортуністичної мікрофлори на тлі стресу та ослабленого імунітету; щоб не хворіти, треба дбати про зміцнення захисних сил організму. Уникайте переохолодження нижньої частини тіла і не забувайте про базові принципи здорового способу життя:
Визначившись із діагнозом, уролог призначає курс лікування та дає пацієнту рекомендації щодо дієти, зміни способу життя, інтимної гігієни та профілактики загострень. Під час повторних візитів лікар контролює ефективність лікування та коригує терапевтичну стратегію, виходячи із динаміки, що спостерігається.
Коли слід звернутися до уролога?
Захворювання урогенітального тракту у гострій фазі супроводжуються хворобливими симптомами, які важко не помітити та небезпечно терпіти. Ігнорування тривожних дзвіночків може призвести до поширення патологічного процесу на нирки та отруєння організму продуктами білкового обміну. Так що не чекайте ускладнень і запишіться на прийом до уролога якнайшвидше, якщо у вас з'явилися ознаки ураження нижніх сечовивідних шляхів:
- тягнучі болі внизу живота і в попереку;
- набряклість, свербіж та печіння в області сечостатевих органів;
- часте та хворобливе сечовипускання;
- нетримання та часте відвідування туалету ночами;
- зміна кольору та запаху сечі;
- набряки повік, кісточок, стоп і кистей рук;
- домішки крові, слизу та гною в сечі;
- виділення сечі невеликими порціями;
- неприємні відчуття під час статевого акту;
- еректильна дисфункція та розлади еякуляції.
Які захворювання лікує уролог?
Урологи найчастіше стикаються із запальними захворюваннями органів сечовиділення: цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит, баланопостит, ЗПСШ – типові проблеми великого міста. Нераціональне харчування, малорухливий спосіб життя та низька якість питної води призводять до широкого поширення сечокам'яної хвороби.
Вроджені аномалії сечостатевих органів та хірургічні патології (вуздечка статевого члена, гідроцеле, фімоз, варикоцеле) зустрічаються рідше, але і з ними можна впоратися. Неоплазії мають переважно доброякісний характер; аденома простати – одна з найчастіших скарг чоловіків віком від 50 років. Рідше зустрічаються поліпи, фіброми та папіломи уретри та сечового міхура, атероми мошонки, кісти придатка яєчка. Новоутворення сечового міхура схильні до злоякісного переродження; раннє виявлення пухлини збереже життя пацієнта та зменшить ризик рецидиву.
Діагностика урологічних захворювань
Для діагностики патологій сечовидільної системи одного клінічного огляду, як правило, недостатньо; щоб визначити етіологію захворювання та ступінь поширення процесу, призначають загальний аналіз сечі, УЗД та МРТ сечостатевих органів; при діагностиці урогенітальних інфекцій може знадобитися мікроскопічне дослідження та бакпосів сечі для підбору антибіотиків.
У разі виявлення об'ємного утворення рекомендується зробити МРТ та ендоскопію сечовивідних шляхів з біопсією уражених тканин для уточнення природи неоплазії, локалізації та ступеня поширення пухлинного вогнища. Сучасне ендоскопічне обладнання дозволяє поєднати діагностику з лікувальними процедурами – вилученням уролітів, промиванням сечовивідних шляхів, видаленням доброякісних новоутворень тощо.
Лікування урологічних захворювань
Лікування захворювань сечовивідної системи, як правило, комплексне – прийом протизапальних, антимікробних та гормональних препаратів поєднують із лікувальними інстиляціями та фізіотерапевтичними процедурами. При сечокам'яній хворобі проводиться медикаментозна та апаратна літолітична терапія, призначається дієта, що перешкоджає утворенню уролітів, у тяжких випадках показано бужування уретри та вилучення великих конкрементів хірургічним шляхом.
При гострій затримці сечовипускання хворому надають екстрену допомогу з відновлення відтоку сечі – промивають уретру, проводять катетеризацію сечового міхура. Сечовий катетер необхідно щодня промивати антисептичним розчином; для зняття симптомів уремії призначається інфузійна та детоксикаційна терапія.
Дитячий уролог
Багато чоловічих захворювань, що викликають безплідність, урологічні та сексуальні розлади, розвиваються на тлі анатомічних аномалій, які легко виліковуються у дитинстві. Хлопчика необхідно показати уролог-андролог у віці до року, в 3-4 роки, 6-7 і 14 років, щоб переконатися в нормальному розвитку сечостатевої системи. З хірургічних патологій у дітей часто діагностують гідроцеле, крипторхізм, фімоз та звуження уретри; також слід звернутися до дитячого уролога при травмах статевих органів, після перенесеного паротиту та затримки статевого дозрівання.
Ще одна поширена проблема, про яку не прийнято говорити вголос – енурез, який завдає серйозного емоційного дискомфорту дитині та батькам. Причина нетримання зазвичай пов'язана з; при спільних урологах і психологах нічні конфузи незабаром припиняться.
Як підготуватися до візиту до уролога?
Польське суспільство досить консервативно, багато людей соромляться обговорювати урологічні проблеми навіть із лікарем; від збентеження та розгубленості пацієнт може не повідомити лікаря про деякі симптоми, що мають важливе діагностичне значення. Щоб нічого не забути, заздалегідь складіть список скарг та вкажіть обставини, за яких вони виникають; також не завадить підготувати та записати відповіді на інтимні питання на той випадок, якщо забереться мова.
Якщо ви звертаєтеся до уролога не вперше або страждаєте на будь-яке хронічне захворювання, візьміть із собою всю медичну документацію - історію хвороби, список ліків, що регулярно приймаються, і свіжі результати аналізів і функціональних досліджень. І нарешті, не забудьте прийняти душ і змінити білизну напередодні візиту до клініки, приділіть увагу інтимній гігієні, щоб не відчувати ніяковість при огляді.
Профілактика урологічних захворювань
Для запобігання інфекціям сечовивідних шляхів недостатньо практикувати захищений секс та уникати безладних статевих зв'язків. Запальні процеси в органах сечовиділення часто провокуються посиленим розмноженням опортуністичної мікрофлори на тлі стресу та ослабленого імунітету; щоб не хворіти, треба дбати про зміцнення захисних сил організму. Уникайте переохолодження нижньої частини тіла і не забувайте про базові принципи здорового способу життя:
- відмова від куріння та алкоголю;
- раціональне харчування або дотримання лікувальної дієти;
- достатнє вживання рідини;
- очищення питної води від мінеральних домішок;
- оптимальний режим праці та відпочинку;
- помірна фізична активність;
- практики релаксації та зняття психоемоційної напруги.